Кравець

Кравець – фахівець із пошиття одягу.

Коротка історія професії

Перші кравці з’явилися в Древній Греції в III ст. до н.е. і працювали вони у майстернях. Проте, особливий статус ця професія отримала приблизно в XV ст., коли зародилося поняття «мода». Згодом намітилася і спеціалізація кравців: одні шили плащі, інші – чоловічі костюми, треті – жіночі сукні, інші – решту необхідного одягу. В спеціальних книгах були зібрані зразки різних модних кроїв.

Покращив якість і швидкість пошиття одягу винахід першої системи крою («система третини», 1818 р.), згодом масштабної системи, а з часом і пропорційно-розрахункової. Також, розвитку кравецької справи сприяла поява перших паперових викройок (1820-і рр., фірма «Сміт» в м. Лондоні ) та перехід у 1863 р. їх виробництва на індустріальну основу (американська фірма «Баттерік»).

Важливим етапом у розвитку кравецької справи було заснування у 1841 р. в Парижі школи крою «Гер-Лавінь» з майстернею, яка згодом перетворилася на знамениту школу моди «Esmod» – Вищу школу мистецтва і техніки моди. Пізніше А.Лавінь винайшов власну систему крою, бюст-манекен для шиття і гнучку сантиметрову стрічку.

Справжню революцію у виробництві одягу зробив винахід в 1830 р. швейної машини: Бартелемі Тимоньє отримав патент на швейну машину і відкрив першу у світі автоматизовану швейну фабрику. Але, дослідження щодо виготовлення швейної машини продовжувалися. І найуспішніше це вийшло у Ісаака Мередіта Зінгера. Так у 1851 р. світ побачив нову швейну машину «Singer».

Отже, цю професію можна з впевненістю назвати однією із найдавніших та найсучасніших, бо потреба в кравецьких послугах існує постійно, оскільки вона несе красу у світ.

Ринок праці

Попит на фахівців з кравецької справи на ринку праці є високим.

Повинен знати: асортимент одягу, сучасну технологію виконання ручних,

машинних, волого-теплових операцій на різних видах матеріалів; вимоги державних стандартів, технічних умов до виготовлення швейних виробів; умовні позначення і крейдяні знаки на деталях виробів після примірок, відновлення крейдяних ліній та позначок; назви деталей крою, вимоги до їх якості; конструкцію та складові частини деталей виробів вказаного асортименту; швейні матеріали, їх призначення, основні властивості; призначення та властивості клейових матеріалів; будову і призначення швейних машин, прасок, інструментів, необхідних для виготовлення одягу; правила експлуатації швейного обладнання, види та призначення приладів малої механізації; способи лагодження одягу; етапи підготовки виробу до примірок; дефекти готових швейних виробів, причини їх виникнення, заходи з попередження та способи їх усунення. Основи образотворчої грамоти.

Повинен вміти: виготовляти швейні вироби (халати, нічні сорочки, піжами, сукні, блузи, спідниці на підкладці, брюки чоловічі та жіночі без підкладки та на підкладці, чоловічі сорочки, жилети, жакети, піджаки, плащі, куртки, демісезонні пальта та напівпальта) за індивідуальними замовленнями або в бригаді з розподілом праці; виконувати всі види ручних робіт; виконувати всі види волого-теплових робіт з використанням сучасного обладнання (з виконанням операцій декатування, відпарювання, зняття лас); з’єднувати машинними строчками деталі виробу (на універсальному та спеціальному швейному обладнанні); обробляти крайовими швами зрізи деталей; оздоблювати вироби строчками, додатковими деталями та фурнітурою; обробляти петлі ручним або машинним способами, пришивати ґудзики; готувати вироби до примірок індивідуально або в бригадах з розподілом праці; проводити лагодження швейних виробів середньої складності з використанням машинних та ручних робіт; виконувати та читати ескіз моделі; усувати неполадки в роботі швейного устаткування; чистити вироби в готовому вигляді.