День пам’яті жертв Бабиного Яру – Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей

День пам’яті жертв Бабиного Яру

День пам’яті жертв Бабиного Яру

#день_пам’яті


29 вересня 2023 року в Україні проводиться День пам’яті жертв Бабиного Яру. У цей день відзначають 82-річницю наймасовішого розстрілу в урочищі, який був проведений нацистами 29-30 вересня 1941 року. Тоді загинуло понад 33 тисячі людей.

Вшановувати пам’ять розстріляних у Бабиному Яру почали вже після здобуття незалежності України. У радянський повоєнний час Голокост замовчувався, а розстріли в Бабиному Яру комуністами представлялися як вбивства радянських громадян, без згадки євреїв.

Вперше жертв Бабиного Яру вшанували лише в 1991 році. Тоді на місце трагедії в Києві приїхав президент США Джордж Буш-старший. У 2007 році на місці трагедії було відкрито Національний історико-меморіальний заповідник Бабин Яр. Щороку 29 вересня почали вшановувати пам’ять розстріляних у Бабиному Яру. У день пам’яті приспускають державні прапори на деяких будівлях, а в урочищі проводяться виступи.


Що таке Бабин Яр?

Бабин Яр – це урочище в північній частині Києва, яке стало місцем наймасовіших розстрілів євреїв у Другій світовій війні. Розстріли проводилися з 1941 по 1943 роки, під час окупації нацистами Києва.

Точна кількість жертв Бабиного Яру невідома. Багатьох жертв нацисти не враховували. Історики називають числа від 70 до 150 тисяч розстріляних. Серед убитих були не тільки євреї, а й душевнохворі люди, цигани, військовополонені радянські солдати і звичайні мирні жителі Києва. Також нацисти знищували членів ОУН. Наприклад, в Бабиному Яру була розстріляна українська поетеса Олена Теліга з чоловіком.

За час розстрілів врятуватися вдалося лише 29 людям. Люди, які врятувалися з Бабиного Яру, в основному прикидалися мертвими або здійснювали втечі з концтаборів.

Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. Художник-етнограф Юрій Павлович щодня робив замальовки олівцем із натури. Першими художніми текстами стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової.

По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. 

Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.

Ми побачили жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування. Навіть іноді мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.