День вишиванки – Лисичанський професійний торгово-кулінарний ліцей

День вишиванки

День вишиванки

#українські_свята


В 2024 році День вишиванки припадає на 16 травня.

Погодьтесь, що третій четвер травня – чудова пора, коли вже тепло і коли у вишиванці можна йти вулицею і не ховати її під курткою чи светром. А коли майже всі одягнені у квітучі народні блузи і сорочки – то це справді свято краси і національної згуртованості.

День вишиванки: історія свята

Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.


Вишиванка – це код нації, це не просто одяг, а частина душі. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна та ниток. 

З року в рік предки збагачували ремесло новими орнаментами та техніками. Українські жінки навчились виготовляти нитки унікальних відтінків для того, щоб на полотні вигравали нові кольори.

– геометричні візерунки символізують стихії природи та родючість землі, добробут, такі візерунки притаманні Гуцульщині;

– рослинні та квіткові орнаменти здавна символізують сімейне щастя, материнську любов, такими орнаментами вишивали на Чернігівщині;

– майстрині з усієї країни зображували на полотні тварин і вірили, що їхні зображення приносять вірність, достаток і довголіття.

Особливістю наших, луганських вишивок, є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також також додає рельєфності візерунку. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати на Луганщині передавалось із покоління в покоління. Цікаво, що народному ремеслу навчали дівчаток вже дошкільного віку. Бо, за традицією, на день сватання у юнки мало бути не менше 12-ти вишитих рушників.


Вишиванка – код нашої нації

Долучайся до флешмобів, публікуйте в своїх соціальних мережах фото в вишиванці, додавай #вишиванка і відмічай нас