Навіщо потрібно знати темперамент своєї дитини?
Пам’ятаєте анекдот?
- Чим відрізняється холерик від флегматика? - Флегматик думає, що 2*2=5 і спокійний, а холерик впевнений, що 2*2=4, але нервує.
А ось як застосувати ці знання на практиці і допомогти дітям вчитися краще, враховуючи тип темпераменту дитини?
Такі різні темпераменти
Темперамент – вроджена незмінна властивість нервової системи. Від нього залежить поведінка дитини, його працездатність, витривалість, то, як він відреагує на ситуацію. “Чисті” типи зустрічаються рідко, в основному говорять, про поєднання близьких темпераментів. Який тип темпераменту переважає у вашої дитини?
Холерик
Діти-холерики енергійні, галасливі, активні. Їх мова гучна, швидка. Рухи різкі, енергійні. Настрій холериків швидко змінюється. Таких хлопців легко помітити в компанії однолітків. Вони будуть прагнути керувати, командувати, встановлювати правила і пристрасно відстоювати їх. Бурхливо реагують на критику криком, гнівом.
Сангвінік
Діти активні, життєрадісні, веселі. Рухаються жваво, активно. Темп мови швидкий, Бадьорий. Настрій змінюється часто, одні ігри або заняття часто змінюються іншими. Емоції також змінюються швидко: протягом короткого часу легко може перейти від сліз до сміху. Характер у сангвініків, як правило, легкий. Вони товариські, відкриті, тому друзів у них багато. Швидко схоплюють нове, багатьом цікавляться, мають великий кругозір і масу захоплень.
Флегматик
Діти повільні, неспішні. Емоційний настрій у них завжди Рівне. Не відразу йдуть на контакт, спочатку придивляються до людей. Зазвичай друзів у них небагато. Кажуть рівно, неквапливо. Спокійно ставляться до критики, завжди мають свою думку. Якщо щось вирішили – так і зроблять. Можуть довго займатися справою, що вимагає зосередженості. Захоплення не поверхневі, якщо їх щось цікавить-в цій темі будуть розбиратися досконально. Охоче виконують доручені завдання. Готові підкорятися.
Меланхолік
Маленькі меланхоліки здаються боязкими, тихими, полохливими дітьми. Вони часто знаходяться в задумливому, сумному настрої. Їх голос майже нечутний, рухи незграбні, боязкі. До нових знайомств ставляться насторожено, потрібно достатньо часу, щоб дитина адаптувався в новому колективі, подружився з кимось. Але при цьому це дуже ніжні, ранимі, чутливі, віддані діти. Вони готові підкорятися.
Особливості навчання учнів з різним типом темпераменту
Холерик
Слабкі сторони: на заняттях діти можуть бути неуважними, не завжди здатні контролювати свої емоції, легко відволікаються. Про них кажуть:”в одне вухо влетіло, в інше вилетіло”. Не виносять монотонної роботи, одноманітних нецікавих завдань. Можуть вигукувати, перебивати, відповісти, перше, що згадають, так як не встигають впоратися з миттєвими почуттями і стримати себе. Сильні сторони дітей-холериків: енергійні, вольові, самостійні, активні. Незважаючи на те, що не можуть довго займатися якоюсь діяльністю, якщо справа їх цікавить, захоплює, здатні активно і цілеспрямовано включатися в нього.
Сангвінік
Слабкі сторони: легко відволікаються, без контролю поверхнево вникають в суть завдання, можуть не довести розпочате до кінця. Сильні сторони: легко переживають невдачі і критику. Зазвичай навчання дається їм легко, вони все схоплює” на льоту”, здатні витримувати інтелектуальні навантаження, працездатні.
Флегматик
Слабкі сторони: флегматикам важко “розгойдатися”, почати нове заняття і важко вийти з нього, можуть” зависати ” на якійсь справі або захопленні. Коли вони вчаться чомусь новому, інструкцію слід повторювати кілька разів, поки вони не зрозуміють, не доберуться до суті. Сильні сторони: стійко і наполегливо йдуть до мети, здатні довго концентруватися на роботі, доводити її до кінця. Якщо флегматик щось зрозумів, засвоїв – це “залізно”, інформація буде зберігатися нескінченно довго. Акуратні, пунктуальні. Інтереси стійкі, можуть дуже довго захоплюватися яким-небудь справою.
Меланхолік
Слабкі сторони: на заняттях неактивні, бояться помилки і критики, повільно включаються в роботу, вимагають похвали, підбадьорювання. Швидко втомлюються від навантажень, частої зміни діяльності та колективу. Сильні сторони: відповідальні, виконавчі, легко справляються з монотонною роботою, акуратні. Чуйні і щирі, прекрасні виконавці.
Як мотивувати підлітка на навчання, враховуючи його темперамент?
Прийшовши у ліцей, підліток опиняється в колективі 20-30 однолітків. І кожен підліток зі своїми індивідуальними особливостями. Звичайно, педагог на уроці задіє різні канали сприйняття підлітків, змінює діяльність, щоб утримувати увагу, пропонує різний рівень складності завдань. Однак підлітки не можуть працювати в одному темпі з усією групою – у кожного свій рівень витривалості, стомлюваності, активності і працездатності. Це визначає тип темпераменту дитини. І найчастіше вчитель просто не може ці особливості враховувати. Але цьому можуть допомогти батьки. Якщо правильно організують режим дня дитини, розподілять фізичне і навчальне навантаження, налаштують дитину на успіх.
Як допомогти?
Холерику
- Активність холерику вкрай необхідна. Його енергію потрібно направляти на корисні цілі – навчання, секції, Допомога батькам. Таким чином, розподіляючи діяльність, в навчанні холерик буде більш стриманий і Уважний.
- Краще не змушувати холерика робити уроки, а захопити його процесом або результатом.
- Монотонна робота дається йому насилу, тому виконувати її можна поетапно.
- Там, де можна дозволити холерику не сидіти за столом – дозвольте. Вірш можна вчити по дорозі на секцію, переказувати – сидячи на килимі або займаючись на турніку.
- Створюйте для нього ситуацію успіху. Лідер за природою не терпить жорсткої критики, постійних невдач і провалів. Добре працюватимуть виконання завдань на швидкість, результат. Визнавайте його успіхи і хваліть. Головне-адекватно оцінювати його можливості.
Сангвініку
- Перш за все потрібно організувати його робоче місце. Ніщо зайве не повинно відволікати або привертати увагу.
- Бути поруч, нагадувати, направляти сангвініка, так як ці діти схильні швидше зробити завдання, не приділяючи увагу якості.
- Чергувати навчання з іншою діяльністю, тоді активність його буде довше.
- Виконувати монотонну роботу сангвініку нудно, тому потрібно її урізноманітнити, перетворити в гру, дати волю фантазії. Наприклад, не просто списувати текст, А робити розшифровку для прибульців, які можуть читати тільки великі літери.
Флегматику
- Для флегматика вкрай важливі порядок, послідовність, передбачуваність. Наприклад, можна ввести ритуал початку і закінчення виконання уроків. Пальчикова гімнастика, улюблена мелодія, стакан води перед уроками – якір, який допоможе почати або закінчити завдання.
- Дитині потрібно кілька разів повторити, що від нього вимагається. Можна підготувати чек-листи, Планери, таблиці, щоб дитина і чув, і бачив, і заповнював їх – це допоможе йому включитися в роботу.
- Вкрай важливий режим дня, харчування, сну. Для флегматика події повинні бути передбачуваними. Будь-який збій в програмі розтрачує їх сили, демотивує.
Меланхоліку
- Дотримання режиму дня, чергування роботи і відпочинку – життєво необхідно для меланхоліка. Зайвої напруги його нервова система просто не витримає.
- Бажано бути поруч з дитиною, підбадьорювати, хвалити його.
- Завдання на швидкість, змагання – не для таких дітей. Працювати в неквапливому темпі, якісно виконувати завдання-набагато комфортніше для меланхоліка.
- Монотонна робота їх не лякає. Виконуватимуть її із задоволенням і старанно.
Головні заповіді Монтессорі
- Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати
- Якщо дитині часто демонструють ворожість – він вчиться битися
- Якщо дитину часто висміюють – він вчиться бути боязким
- Якщо дитину часто ганьблять – він вчиться відчувати себе винним. Якщо до дитини часто бувають поблажливі – він вчиться бути терплячим
- Якщо дитину часто підбадьорюють – він вчиться бути впевненим у собі
- Якщо дитину часто хвалять – він вчиться оцінювати. Якщо з дитиною зазвичай чесні – він вчиться справедливості
- Якщо дитина живе з почуттям безпеки – він вчиться вірити
- Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе потрібним – він вчиться знаходити в цьому світі любов
Суїцидальні нахили серед підлітків.
Як попередити підлітковий суїцид у домашніх умовах
той рятівний засіб, за допомогою якого
вирішується ця жахлива проблема.
Обійміть власну дитину, скажіть,
що любите її, і ви врятуєте і її, і себе»
Самогубство – статистичні дані
З історії
На що батьки повинні звернути увагу?
– якщо прагне усамітнитися під будь-яким приводом
– міркує на тему: “Я нікому не потрібен”, “Все одно ніхто не буде за мною тужити”
– дитина робить спроби “попрощатися”: дарує свої речі і улюблені предмети близьким друзям; доводить справи до кінця (віддає чужі речі, мириться з ворогами, прибирає в кімнаті, роздаровує улюблені речі)
– фрази “Завтра мене вже не буде”, “Без мене нічого не зміниться”, “Ти віриш в переселення душ?”
– непрямі погрози теж повинні насторожити: “набридло жити”, “ситий цим по горло”, “більше ви мене не побачите”, “пожив – і вистачить”, “ненавиджу себе”, “якщо ми більше не побачимося, дякую за все”
– дитина перестає стежити за собою, відстає в школі або перестає туди ходити
– слова “Який же я дурний, незграбний, нікому непотрібний; – прямі погрози типу “краще повіситися, ніж з вами жити”
Що робити батькам:
– наповнювати реальне життя дитини сенсами
– дозвольте дитині приводити друзів до себе додому
– влаштовуйте вдома перегляди фільмів (по черзі дитина і батько вибирають кіно для перегляду)
– знайомтеся з музикою, яку слухає дитина
– говорить відкрито з дитиною про смерть і життя, і про суїциди в тому числі
– цікавтеся шкільним життям дитини, будьте чутливими до історій, які дитина розповідає про інших, може вона насправді і каже про себе
– запевніть дитину, що її оцінки – це не вона сама, її «не успішність»
– це досвід життя, а не програна ставка на життя, що сама вона – і є цінність, а обставини змінюються самі або під нашим впливом
– найважливіше – навчити дитину змалку розмовляти з вами. І, природно, потрібно приділяти більше уваги, придивлятися до дітей в підлітковому віці. Дивитися, в яких соцмережах вони сидять, що пишуть у зошитах.
Як часто суїцид у підлітків стає наслідком впливу соцмереж? В Інтернеті смерть у підлітків не рідко оповита ореолом романтики.
Але як не перегнути і не залізти в особистий простір дитини?
Що робити батькам, якщо вони побачили щось подібне? Що потрібно говорити в першу чергу?
Чи існують якісь ознаки того, що у дитини є суїцидальні нахили?
І на останок – при найменших підозрах і сумнівах звертайтеся до психолога. Буває так, що не склався контакт із психологом навчального закладу – знайдіть іншого, того, до якого вам буде зручно звертатися за допомогою.
У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите,чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не пере¬творюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні розпитування.
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.
10.Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадним і дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!
У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, суїцидологи радять батькам таке:
2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні пси¬хологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас – перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.
3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація – жести, доторки тощо.
4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.
Якщо вам або вашим близьким потрібна допомога:
• В Україні цілодобово працює «гаряча лінія» з попередження суїцидів та психологічної підтримки Lifeline Ukraine для ветеранів за номером 7333.
• За номером 0–800–501–701 працює Всеукраїнський телефон довіри.